Я оратор

Виступ на засіданні методоб'єднання вчителів-словесників на тему "Індивідуальний підхід у підвищенні грамотності учнів"

Досвід педагогічної роботи мене переконав,щоб навчити кожну дитину практичного засвоєння знань можна лише відповідно до навчальних можливостей особистості. Я намагаюся так організувати навчальний процес, щоб у кожного учня була можливість пройти всю схему засвоєння матеріалу. Умовно поділяю клас на групи, при цьому кількість учнів у будь- якій групі різною,можливо,що в окремих класах учнів, які належать до групи В(ті, що досягли мінімального рівня),взагалі не буде, а в інших- 1-2 учні. З іншого боку можливий перехід учня з однієї групи в іншу, що певною мірою заохочує дітей підвищувати свій рівень.

Наприклад,вивчаючи в 7-му класі тему «Дієприкметник як особлива форма»,усі учні виконують вправу на зіставлення прикметника та дієприкметника. Але учні групи В виконують вправу 38. Читають,записують словосполучення з дієприкметниками. Учні групи Б виконують завдання з елементами програмування на зразок «третє зайве»,коли із трьох пропонованих слів треба вибрати одне,відмінне від двох інших належністю до частини мови - прикметник або дієприкметник, і записати його.Учні групи А виконують завдання з елементами програмування на зразок «третє зайве»,коли із трьох пропонованих слів треба вибрати одне,відмінне від двох інших належністю до частини мови,- прикметник або дієприкметник, записати його,додаючи означуваний іменник.

Стихлий,тихий,важкий,обважнілий,важений.Ходячий,прохідний,ходовий. Полум'яний,почервонілий,прозорий. Готовий,виготовлений,змайстрований.

Учні досягають високого рівня,мовної грамотності тоді,коли вони багато пишуть,читають,працюють самостійно над виправленням помилок, осмислено опрацьовують теоретичний матеріал, міцно засвоюють орфографічні і пунктуаційні правила,виконують різні види тренувальних вправ.

Для учнів,як ми знаємо,неабиякезначення має об'єктивне і вчасне оцінювання їхніх знань. Після кожного контрольного уроку слідує урок роботи над помилками та підсумку з даної теми. Кожен такий урок щоразу розпочинаю зі справедливо прокоментованих оцінок, але так,щоб не образити дитину,не викликати в неї негативістських настроїв, демонстративної відмови виконувати вимоги вчителя. Аналіз контрольної роботи теж проводжу,враховуючи індивідуальні можливості учнів. Але намагаюся, щоб школярі, які припускаються багатьох помилок, не мають сформованих умінь і навичок, увесь час перебували у полі зору вчителя.

Кожна дитина повинна виявити свою творчість на уроках розвитку зв'язного мовлення. Але в усіх це виходить по-різному. Творчі роботи перевіряю відразу ж після їх проведення,щоб учні не втратили інтересу до написаного ними. Роботу над помилками,допущеними у творчих завданнях,проводжу систематично. Діти записують правильно слова, у яких припустилися помилок. До слів, у яких були помилки, добирають приклади з аналогічними орфограмами, до речень з пунктуаційними помилками придумують або добирають подібної будови речення з такими ж пунктограмами.Такі роботи теж перевіряю вибірково й виставляю оцінки в журнал.

Перевіряючи письмові роботи, виписую найхарактерніші мовленнєві й змістові помилки кожного учня. На початку уроку, на якому аналізую письмові роботи, зошити учням не роздаю, щоб діти не втратили інтересу до колективного розгляду огріхів усього класу. Докладно характеризую дві-три роботи. Зошити роздаю, коли проводжу самостійну роботу над помилками.

Багато уваги приділяю виробленню в учнів умінь розпізнавати орфограму в слові. Намагаюся, щоб вони добре знали назви орфограм.

Щоб учні працювали протягом усього уроку, не відчуваючи втоми, змінюю один вид роботи іншим:

-словниковий диктант;

-самодиктант (самостійний запис творів, вивчених напам'ять);

-перевірка написаного за мультимедійним засобом;

-самостійний добір прикладів з певними орфограмами зі словничка;

-перебудова складних речень у безсполучникові, прямої мови - в непряму, дієприкметникових зворотів - у підрядні означальних речення;

-вправи на засвоєння порядку морфемного, словотвірного, морфологічного та інших видів мовного розбору.

Використовуючи багато сучасних методичних прийомів, які спонукають учня до роздумів і пошуків, створюю проблемні ситуації, використовую загадки на уроках мови про мовознавчі терміни, інтерактивні методики навчання.

Щоб виховати в учнів інтерес до знань, на уроках часто проводжу лінгвістичні ігри,використовую кросворди, ребуси. Крім того, значну частину кросвордів, ребусів створюють самі учні.

Виробляючи правописні вміння і навички, використовую схеми-опори, схеми-підказки.Такі опори допомагають у роботі з малокомпетентними учнями.

До кожного уроку добираю найдоцільніші методи та прийоми,надаючи перевагу інноваційним методикам. Особливого значення надаю мотивації навчальної діяльності, показую учням, де, у якій ситуації можна застосувати одержані знання. Так під час вивчення теми «Іменник. Лінгвістичні ігри» на дошку проектую текст:

«Учитель попросив одного з учнів: «Поклич, будь ласка, Максимченка». Учень вибіг на подвір'я і зупинився:

-Кого ж покликати,- міркував він,- Артема чи Маринку? Обоє ж мають однакове прізвище».

Завдання: пояснити, кого хотів бачити вчитель.

Неабияку роль у розвитку ерудиції учнів, виробленні в них комплексу мовленнєвих умінь і навичок, на мою думку,відіграє читання художньої літератури. Мову не можна знати без глибокого засвоєння літератури.

Адже є учні, які не дуже добре знають усі правила правопису, пунктограми і орфограми, а пишуть грамотно,викладають думки в логічній послідовності, образно. Це начитані учні. Але щороку їх меншає.

Саморозвиток учня обумовлений індивідуальними особливостями дитини, тому, готуючись до уроків як мови, так і літератури,беру особистісну компетенцію.

Для цього я умовно поділяю класи на вікові групи:

-5-6 класи,

-7-8 класи,

-10-11 класи.

У 5-6 класах акцентую свою увагу на вивченні учнями орфографічних правил, умінні знаходити вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки.

Тому основними методами і прийомами роботи для 5-6 класів є: лінгвістичні ігри, створення ігрових ситуацій, рольові ігри, створення ігрових ситуацій, рольові ігри, «мозковий штурм», словниковий диктант, загадки про мовознавчі турніри, проблемні ситуації, кросворди,ребуси, користування опорними схемами та опорними-підказками,комп'ютерна підтримка.

У 7-9 класах ставлю перед собою першочергове завдання: навчити учнів правильно ставити розділові знаки, обґрунтовувати їх вживання, знаходити і виправляти пунктуаційні помилки на вивчені правила, визначати структуру речень, правильно використовувати їх у мовленні.

У 7-9 класах часто використовую такі методи та прийоми: дослідження, порівняння, зіставлення, інтригу, роботу в малих групах, складання логічно завершених планів за підручником, метод ПРЕС, самодиктант, аналіз.

Старшокласники повинні вміти усвідомлювати структуру власної пізнавальної діяльності, самостійно визначати її мету й способи досягнення, виконувати мисленнєві дії, аналіз, порівняння, узагальнення, експериментування, формувати висновки, моделювати, добирати переконливі аргументи, критично оцінювати сприйняту інформацію, оперувати відомими уявленнями лінгвістичного й поза лінгвістичного плану.

Упродовж усієї своєї педагогічної діяльності пам'ятатиму слова Я.Корчака: «Будь самим собою,шукай особистого шляху. Пізнай себе, перш ніж захочеш пізнати інших. Перш ніж помітити коло їх прав та обов'язків, віддай собі звіт у тому, на що ти спроможний сам. Ти сам - та дитина, яку повинен раніше ніж інших пізнати, виховати, навчити».

І щодня з уроку в урок намагаюся стати не тим, хто вчить, а тим, хто сприяє справжньому засвоєнню нового, допомагає дитині реалізувати власний потенціал індивідуальних можливостей. Тому і на своїх уроках намагаюся знайти правильний шлях, який вестиме «...від творчої особистості до мистецтва жити».

Виступ на засіданні методоб'єднання вчителів-словесників на тему "Самоосвітня компетенція учнів: теорія і практика"

Головне завдання сучасної школи - виховати дитину справжньою людиною, яка може пізнати світ, себе, зможе займатися самовихованням і самоосвітою.

Освітня компетентність - певний рівень розвитку особистості учня, пов'язаний з якісним оволодінням змісту освіти, здатність розв'язувати проблеми, завдання.

Нагальною потребою сучасної школи є створення умов, за яких кожен учень мав би змогу навчатися, самостійно здобувати необхідну інформацію.

Будь-яка змістовна діяльність учнів може проходити три рівні:

-навчання;

-відтворення;

-творчість (найвищий рівень)

При цьому відбуваються два переходи:

-від спільної діяльності з учителем - до діяльності самостійної.

-від розв'язування простих відомих завдань - до більш складних та нових.

Самоосвіта - явище складне, адже воно тісно пов'язане з навчанням, потреба в самоосвіті та потреба у знаннях також пов'язані між собою.

Самостійна продуктивна діяльність школярів поділяється на чотири рівні, що відповідають їх навчальним можливостям:

-початковий рівень - копіювальні дії за заданим зразком, пізнання їх шляхом порівняння за відомим зразком;

-репрдуктивний рівень - діяльність з відтворення навчальної інформації, що не виходить, як правило, за межі рівня пам'яті;

-конструктивний рівень - продуктивна діяльність самостійного застосування набутих знань для розв'язання задач, що виходять за межі типових;

-творчий рівень - самостійна діяльність з перенесення знань під час розв'язування завдань за зовсім нових, нестандартних ситуацій.

Самоосвітня діяльність учнів необхідно розглядати як сукупність декількох «само»: самооцінка, самооблік, самовизначення, саморганізація, самореалізація, самокритичність, самоконтроль, самовиховання та саморозвиток.

На уроках української мови та літератури використовують такі форми роботи:

1.Створення програми самоосвітньої діяльності учнів.

2.Визначення проблеми, над якою передбачено працювати.

3.Підбір та опрацювання літератури.

4.Створення учнями тез, виписок, опорних конспектів, виконання творчих завдань.

5.Створення учнями словника понятійно- термінологічного поля.

6.Проведення ігор «Компетентність», «Науково-дослідна лабораторія».

7.Розроблення учнями вікторин, тестів, сценаріїв, написання рефератів.

8.Застосування нетрадиційних форм організації уроків: інтелект- шоу, літературний салон, мовна світлиця.

9.Розроблення варіантів карток,тестів.

10.Проведення уроків позакласного читання.

На початку навчального року і в кінці проводимо діагностування самоосвітніх умінь учнів. Для цього використовуємо анкетування: денне, тематичне, семестрове,наприклад:

Діагностика самоосвітніх умінь учнів

Анкета №1

Сьогодні на уроці української літератури я

1)дізнався..............

2) зрозумів..............

3) навчився..............

4) найбільший мій успіх - це...........

5) найбільші труднощі я відчув..........

6) я не вмів, а тепер умію............

7) я змінився............

8) на наступному уроці я хочу.............

Також проводяться й інші анкети, які спонукають до само нукають до самоосвітньої самоосвітньої самостійної роботи, її планування. Учні, які мають високий рівень, планують її самі, ті, у кого низький рівень,- планують разом з учителем.

Також для учнів пропонують пам'ятки, які допомагають у самоосвітній діяльності: «Як працювати з книгою», «Як готуватися до публічного виступу», «Як писати доповідь, реферат» тощо; алгоритми для вивчення частин мови,членів речення, синтаксичні, морфологічні, словотворчі та інші розбори. Подана інформація вивішується на стенді «Сьогодні на уроці», у класних куточках під рубрикою « Учись учитися».

Ефективній самоосвітній діяльності учнів також сприяє робота з додатковою літературою.

На жаль, як свідчать дані анкетування, лише третина учнів володіє елементарними вміннями самостійної роботи з текстом ідодатковим матеріалом навчального посібника, у більшості учнів не сформовані належні вміння роботи з підручником.

Отже, завдання вчителя навчити учнів прийомів роботи з текстом параграфа, малюнком, таблицею, схемою, розміщеними на сторінках підручника, сприяти формуванню в них навичок виконання домашнього завдання.

Навички самоосвітньої роботи учнів використовуються не тільки на уроках з метою поглиблених знань ( доповіді, реферати, конспектування), а й під час проведення позакласних заходів, наприклад тижнів української мови, літератури (складання учнями інсценівок). Зокрема, учні інсценують уривки з прочитаних творів і виступають перед глядачами.

Лише здобувши навички самостійної роботи з додатковими джерелами інформації, розвинувши вміння систематизувати, узагальнювати та аналізувати певну інформацію, учні можуть переходити до науково- дослідницької діяльності. Робота ця непроста. Вона вимагає від педагога вміння так організувати науково-дослідницьку роботу, щоб учень зумів максимально виявити і розвинути власні здібності.

Необхідною умовою для результативної діяльності є оволодіння учнями пізнавальними уміннями:

1.Організаційні вміння.

2.Практичні вміння.

3.Інтелектуальні вміння.

4.Психолого- характерологічні вміння.

Отже, кредо словесника виражене словами великого мислителя й письменника Ф.М.Достоєвського: «Знайди себе в собі, підкори себе собі. Оволодій собою- успіх обов'язково прийде». Розвивайтеся, самовдосконалюйтеся, досягайте висот...